СТАТИСТИКА ВІДВІДУВАНЬ

5050474
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Цього місяця
Попереднього
Загалом
2214
2208
22264
35004
145937
5050474

Ваша ІР адреса: 54.166.249.93
2018-11-12 20:30

Історичні місця

З історії селища Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області Друк E-mail

У державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, що розповідають про історію с. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області.

У документах редколегії тому «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область» є довідка з історії села, яке вперше в історичних документах згадується 1775 р. Землі села розташовані на лівому березі річки Південний Буг. На початку ХVІІ ст. за часів Нової Січі на території сучасної Олександрівки стояли зимівники запорожців, що входили до складу Бугогардівської паланки. В 1775 році після ліквідації Нової Січі до слободи перевели полк Бузького козацького війська. Цей полк загалом складався з молдован, які під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. перейшли на бік Росії. З того часу молдовани й становлять значну частину мешканців цього села. 1810 року в Олександрівці проживало понад 1000 осіб, з яких 682 були державними селянами, а решта – кріпаками. З 1817 року та до 1857 року село було військовим поселенням, після ліквідації військових поселень в Олександрівці мешкало 299 поміщицьких селян, які відробляли панщину 4-5, а то й 6 днів на тиждень. Понад Бугом було виявлено великі запаси цінного будівельного матеріалу – граніту. Багато жителів Олександрівки працювало поблизу села на гранітному кар’єрі. Олександрівський граніт – дуже високої якості – використовували на будівництві Севастопольських доків, ним забруковували вулиці Одеси та Миколаєва (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 75).

На території села знаходилась Свято-Покровська церква. Відомості про реєстрацію народжених, одружених і померлих мешканців села Олександрівка, що входило до складу Вознесенської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії за 1876-1877 рр., 1881-1883 рр., 1886-1892 рр., 1894-1900 рр., 1903-1916 рр. є у документах фонду «Колекція метричних книг установ релігійних культів, що існували на території Миколаївської області (ф. 484, оп. 1, спр. 363, 370, 378, 379, 385, 388, 390, 393, 396, 399, 403, 407, 414, 416, 419, 426, 428, 430, 440, 444, 445, 448, 451, спр. 1847, 1848, 1852, 1855, 1862, 1864, 1871, 1875, 1882, 1885).

1963 р. будівля Свято-Покровської церкви була пристосована під спортивний зал школи, а згодом зруйнована (ф. Р-4760, оп. 1, спр. 78, арк. 82; спр. 62, арк. 99; ф. Р-5028, оп. 1, спр. 4, арк. 134; спр. 5, арк. 179, 188; ф. Р-992, оп. 8, спр. 102, арк. 14-19).

 У документах фонду «Колекція мап та креслень» є план земельної ділянки с. Олександрівка з розділенням на ділянки за 10-польною системою за 1866 р., план земельної ділянки с. Олександрівки, що належала І. Базилевичу (не датований) та план земельної ділянки, котра була відведена селянам с. Олександрівка 21 березня 1912 р. (ф. Р-2778, оп. 1, спр. 493, 494, 498).

В об’єднаному архівному фонді «Поштово-телеграфні контори і відділення Одеського поштово-телеграфного округу Херсонської губернії» зберігаються документи Вознесенської поштово-телеграфної контори, серед яких міститься листування начальника поштово-телеграфної контори с. Олександрівка з Олександрівською сільською управою про наймання приміщення для поштового відділення (1914-1915, 1919 рр., ф. 87 ОАФ, оп. 1, спр. 7, 13).

1920 р. у селі налічувалося: дворів – 182, мешкало чоловіків – 465, жінок – 540, функціонували народний дім, школа, ощадно-позичкове товариство (ф. Р-157, оп. 1, спр. 41, арк. 18 зв.-19).

У 20-х роках ХХ ст. було розпочато будівництво гідроелектростанції біля села Олександрівка на річці Південний Буг потужністю в 400 Кв. У документах фонду «Миколаївський окружний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» є відомості щодо будівництва Олександрівської гідроелектростанції, а саме: матеріали до проекту будівництва та резолюція до доповіді технічної комісії з обстеження Олександрівської гідроелектростанції. Будівництво Олександрівської гідроелектростанції було розпочато без детально розробленого технічного проекту і без економічного обґрунтування рентабельності будівництва (ф. Р-161, оп. 1, спр. 1010, арк. 70). Для фінансування цієї будови 1925 р. було створено товариство «Радянська громадськість», до якого вступило 6 тис. пайовиків (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 75, арк. 243). Виконавцями робіт з будівництва гідроелектростанції були акціонерне товариство «Електрика», правління якого знаходилося у м. Харків та акціонерне товариство «Радянська громадськість» з правлінням у м. Вознесенськ. Будівництво гідроелектростанції завершилося у 1927 р. (ф. Р-161, оп. 1, спр. 1010, арк. 70-70 зв). Відомості про будівництво гідроелектростанції у с. Олександрівка також містяться у фонді Миколаївського окружного статистичного бюро Центрального статистичного управління України (ф. Р-985, оп. 1, спр. 303, арк. 21-26).

У фонді Вознесенського повітового земельного відділу повітового виконавчого комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів є статути, протоколи загальних зборів та списки членів сільгоспартілей, котрі діяли у с. Олександрівка: «Зелений Поділ» – за 1920 р., «Сонце» – за 1921 р., «Шлях до свідомості» – за 1922 р. та «Змичка» – за 1928-1929 рр. (ф. Р-66, оп. 3, спр. 3, 4, 7, 30).

У фонді «Костянтинівський районний виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів» є списки допризовників с. Олександрівка 1902 року народження. Також є звіти Олександрівської сільради за 1924 р. та списки працівників цієї сільської Ради за 1926 р., де зазначено їх стать, вік, національність, освіту, основну професію, сімейний та соціальний стани та походження (ф. Р-2199, оп. 1, спр. 28, арк. 63; спр. 120, арк. 21-28, 33; спр. 152, арк. 165-166).

1926 р. у с. Олександрівка діяла трудова школа, котру відвідували 179 учнів, з них 130 хлопчиків та 49 дівчат, викладали чотири вчителі, школу очолював Добровольський. Навчання велося українською мовою, курс навчання становив чотири роки (ф. Р-99, оп. 2, спр. 291, арк. 1-7 зв.).

У документах фонду Миколаївської окружної інспектури охорони здоров’я є статистичній звіт Олександрівської медичної дільниці Вознесенського району Миколаївської області за 1928 р., у котрому вказано, що Олександрівську меддільницю, збудовану на кошти самооподаткування селян і відкрито 15 липня 1928 р. Медичний заклад обслуговував не лише мешканців села, але й жителів хуторів Веселій Роздол, Зелений Яр, Кременчук, Чубарівка. Штат меддільниці складався з трьох посад: лікаря, лікпома, санітарки (ф. Р-75, оп. 1, спр. 65, арк. 46-47).

На 01 січня 1928 р. у селі Олександрівка діяли сільрада, трудова школа, школа з ліквідації неписемності, сільське товариство допомоги, сільський комітет незаможних селян (ф. Р-985, оп. 1, спр. 702, арк. 15, 28 зв., 64, 77, 81).

Під час Другої світової війни село було окуповано нацистськими військами 06 серпня 1941 р., визволено частинами Радянської Армії 22 березня 1944 р. (ф. Р-1002, оп. 3, спр. 87, арк. 4, 69).

У документах Миколаївської обласної комісії зі сприяння у роботі Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР є відомості про збитки, заподіяні під час тимчасової нацистської окупації Миколаївської області 1941-1944 рр. мешканцям Олександрівської сільради та колгоспам села Олександрівка (1944 р., ф. Р-1894, оп. 1, спр. 126, 128, 129, 126). Так, збитки колгоспу ім. XII партз’їзду (створений 1929 р.) склали 6836208 крб. 57 к., колгоспу ім. Щорса (створений 1929 р.) – 6013573 крб., колгоспу ім. Літвінова (створений 1929 р.) – 21043802 крб. (ф. Р-1894, оп. 1, спр. 126, арк. 130-136 зв., 137-142 зв., 153-158 зв.).

Після визволення села Олександрівки від нацистських окупантів було організовано 4 колгоспи: ім. Щорса, ім. Літвінова, ім. Калініна, ім. XII партз’їзду. 1950 році всі колгоспи були об’єднанні в єдине колгоспне господарство ім. Щорса, яке очолив молодий агроном Олександр Васильович Крестич. З’єднання колгоспів сприяло швидкому зростанню господарства, зміцнилася технічна основа економіки (ф. Р-2926, оп. 1, спр. 182, арк. 9). 1957 року за колгоспом ім. Щорса (укрупненим) було закріплено 8415,5 га землі, з них орної – 6156,7 га. У колгоспі налічувалося 823 двори, членів колгоспу – 1532, працездатних чоловіків – 489, жінок – 633. У колгоспному господарстві налічувалося великої рогатої худоби (у т. ч. робочих волів) – 1674 голів, коней – 258 (у т. ч. робочих коней – 200), свиней – 1233, вівців, кіз – 2969, курей – 3053, гусей – 238, качок – 298 (ф. Р-3621, оп. 1, спр. 50, арк. 1 зв., 17 зв).

Колгосп ім. Щорса протягом багатьох років був одним із передових господарств області. 1970 року колгоспники виробили на 100 га сільськогосподарських угідь по 68 ц м’яса, по 360 ц молока, перевиконали план продажу державі зерна, овочів, продуктів тваринництва. Колгосп побудував дві великі свиноферми, млин для виготовлення сінної муки та великий склад (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 75, арк. 253).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 04 червня 1968 р. № 396 «Про віднесення села Олександрівка Олександрівської сільради Вознесенського району до категорії селищ міського типу» село Олександрівка Олександрівської сільради Вознесенського району було віднесено до категорії селищ міського типу, а Олександрівську сільраду перейменовано на Олександрівську селищну Раду депутатів трудящих. Доцільність віднесення села Олександрівка до категорії селищ міського типу обґрунтовувалося тим, що в селі Олександрівка були промислові підприємства, воно досягло певного рівня благоустрою, мало державний житловий фонд. На той час в селі налічувалося 7502 мешканці, з яких 69 % становили робітники, службовці і члени їх родин, а 31 % – колгоспники та члени їх сімей. Загальна територія села складала 560,3 гектарів, з яких 22,3 – присадибні ділянки робітників, службовців та колгоспників і 185,6 – громадські землі.

1968 року на території села Олександрівка були розташовані такі промислові підприємства:

Назва основних промислових підприємств

Кількість працюючих

Обсяг валової продукції

/тис. крб./

Олександрівський каменедробарний завод

227

1845

Олександрівський коноплезавод

151

1617

Олександрівський завод залізобетонних виробів

121

618

Олександрівський кар’єр тресту «Дунайводбуд»

82

426,9

Вантажні автоколони (дві)

156

1128

Дільниця «Вибухпром»

91

411

Олександрівська ГЕС

21

Потужність 3000 квт/час

Цегельний завод

37

Щебеневий завод

49

Асфальтний завод

31

На той час в селі діяли: будинок культури, три клуби, дев’ять бібліотек, літній кінотеатр, три станції кіноустановки, середня і три початкових школи, два дитячих садка-ясел, дільнична лікарня, поліклініка, аптека, два медпункти, дві їдальні, сім магазинів, майстерні побутового обслуговування, перукарня. В Олександрівці було збудовано 26 будинків державного житлового фонду площею 3100 кв. м (ф. Р-992, оп. 12, спр. 458, арк. 63-67).

У документах виконавчого комітету Олександрівської селищної Ради народних депутатів (до жовтня 1977 р. – депутатів трудящих) є протоколи сесій Ради і засідань виконавчого комітету, квартальні плани роботи, документи про роботу постійних комісій, річні бюджети, статистичні фінансові звіти та ін. (1944-1989 рр., ф. Р-2916). У цьому фонді є «Список воїнів, які загинули при визволенні с. Олександрівка 1944 р.» та довідка з історії с. Олександрівка за 1958-1962 рр. (ф. Р-2916, оп. 1, спр. 182, 183).

На зберіганні у держархіві області знаходяться документи колгоспів, котрі діяли на території с. Олександрівка: колгосп ім. Щорса (1944-1950 рр., ф. Р-3620), колгосп ім. Літвінова (1944-1949 рр., ф. Р-3410), колгосп ім. Калініна (1950-1953 рр., ф. Р-5034), колгосп ім. XII партз’їзду (1948-1950 рр., ф. Р-3412), на базі цих колгоспів 1950 р. був утворений колгосп ім. Щорса (укрупнений), до котрого у 1953 р. був також приєднаний колгосп ім. Калініна (1951-1957 рр., ф. Р-3621), колгосп ім. Сакко і Ванцетті (1946-1950 рр., ф. Р-3631), колгосп ім. Кірова (1947-1950 рр., ф. Р-3632), 1950 р. у результаті об’єднання цих колгоспів був створений колгосп ім. Будьонного (1951-1958 рр., ф. Р-3623). 1958 р. був створений колгосп ім. Щорса (вдруге укрупнений), до котрого був приєднаний колгосп ім. Будьонного (1958-1985 рр., ф. Р-3622). Серед документів колгоспів є протоколи засідань правлінь та загальних зборів членів колгоспів, річні виробничі плани та звіти з фінансово-господарської діяльності.

Олександрівка – велике й впорядковане селище міського типу. У 80-х роках ХХ ст. в Олександрівці проживало 1500 молдован, 4365 українців, 500 росіян та 35 осіб інших національностей. До селищної Ради обиралося понад 100 депутатів, котрі працювали у постійних комісіях та займалися питаннями з охорони здоров’я, торгівлі, культурно-освітньої роботи та громадського харчування (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 75, арк. 254-256).

Більш докладно ознайомитися з документами за даною темою можна в читальних залах держархіву Миколаївської області, які працюють з понеділка по четвер з 9:00 до 16:00 (обідня перерва з 12:00 до 12: 45).

Опубліковано: Четвер, 19 липня 2018