СТАТИСТИКА ВІДВІДУВАНЬ

5078634
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Цього місяця
Попереднього
Загалом
112
3488
3600
63164
145937
5078634

Ваша ІР адреса: 54.221.75.115
2018-11-20 00:16

Про регіон

Соціально-економічний портрет Доманівського району 2017 рік Друк E-mail

Соціально-економічний портрет Доманівського району

 

Історична довідка

У далекому минулому Доманівщина - це край, де на широких степових просторах паслися незліченні стада бізонів, кочували войовничі племена кіммерійців, скіфів та сарматів.

Теперішня Доманівщина - це великий сільсько­господарський край, де на родючих чорноземах вирощують високі врожаї пшениці, цукрових буряків і соняшнику, На цій землі живуть працьовиті люди, щирі душею і багаті на вдачу.

Перші поселення людей на території Доманівського району відносяться до кам'яного віку. На терасах річок Південний Буг (с.Виноградний Сад), Бакшала (с.Анетівка) знайдено вироби з кременю, котрі свідчать, що тут мешкали мисливці на бізонів.

Також виявлено поховання доби бронзи (II тисячоліття до н.е.) та кургани скіфських часів.

Активне заселення району почалося на початку XIX ст., після визволення південної частини України від турецького гніту. Щедро роздаючи землі поміщикам, царський уряд водночас зобов'язував поміщиків вивозити сюди своїх кріпаків по ревізійські душі на 30 десятин землі. 200 років тому тут отримали землі поміщики Доманівські (звідси назва — Доманівка), пан Кантакузен (маєток «Молдавка»), пан Еслінгер (Мостове), пан Мартиновський (с.Прибужжя) та інші.

Згодом тут виросли маєтки, які й досі є свідками історії нашого краю, який на початку ХІХ ст. входив до складу Головлівської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії. Населення волості становило 9 348 чол.2 і займалося головним чином землеробством, скотарством, чумакуванням.

Розвивалися ремесла: теслярське, ковальське, кравецьке. Внаслідок реформи 1861 року більшість землі залишилася за поміщиками. Вигони, випаси, водопої - все це, як і раніше, належало їм. Селянам виділялися малородючі землі.

Під час столипінської аграрної реформи багато заможних господарств нашого краю виділилося на хутори й створили нові поселення.

Доманівка виникла на початку 19 століття (1801 —1802 рр) на місці не­великого хутора молдова­нина Худобашева. Після перемоги Росії над Туреч­чиною (1791 р.) царський уряд всіляко заохочував заселення цих південних земель (їх називали Дике Поле). Тут одержали зе­млю поміщики Думанецькі (звідси і назва сели­ща), які завезли сюди своїх кріпаків з Польщі, поступово прибрали до рук кріпаків-втікачів з Центральної Росії та Ук­раїни. Згодом сюди було переселено кілька сімей державних селян з Пол­тавської губернії, а також з'явилися єврейські посе­ленці.

Детальніше: Соціально-економічний портрет Доманівського району 2017 рік

Опубліковано: П'ятниця, 02 березня 2018, 06:35
Соціально-економічний портрет Арбузинського району 2017 рік Друк E-mail

Соціально-економічний портрет Арбузинського району

 

Історична довідка

Арбузинка – селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована за 131 км від Миколаєва і 4 км від залізничної станції Кавуни. Населення – 7558 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Аркадіївка, Вишневе, Кавуни, Новокраснівське, Октябр, Осикова Балка, Полянка.

Арбузинка – центр району, площа якого 1 тис. кв. км, населення – 31,9 тис. чоловік (в т. ч. сільського – 24,4 тис, міського – 7,5 тис). В районі 38 населених пунктів, підпорядкованих селищній і 9 сільським Радам; 12 колгоспів, 3 радгоспи. Орної землі – 84,9 тис. га; 7 промислових підприємств, 2 будівельні організації; працює 19 фельдшерсько-акушерських пунктів, 5 лікарень, 34 школи, 26 бібліотек, 27 будинків культури і клубів

В місцях, де тепер розташована Арбузинка, в середині XVIII ст. шукали прит тулку кріпаки-втікачі з Брацлавщини, Київщини, Поділля, Волині, учасники селянсько-козацьких повстань на Україні. На річці Арбузинці в ті часи виникло кілька дрібних поселень: Гайдамацьке, Молдаванське, Литовське. В поселенні Гайдамацькому була навіть православна церква . Невдовзі сюди ще прибуло кілька сімей з Полтавщини. Всі поселення згодом злилися в одне село Арбузинку. Жителі його спочатку перебували на становищі казенних селян. Але через кільїуі років село і навколишні землі були відведені сенатом поміщикам-колонізаторам Дауен-гауеру і Окснеру. Переважна більшість жителів стала кріпаками. В 1812 році казен¬них селян в селі залишилося лише 24 ревізькі душі . Всього ж у ньому налічувалося понад 300 мешканців, які жили з хліборобства, скотарства, дехто – з гончарства. Всі селяни сплачували подушний податок, виконували гужову, будівельну повинності.

1817 року Арбузинку переведено в розряд військових поселень. У селі розмістився ескадрон 3-го полку Бузької уланської дивізії , який перебував на повному утриманні місцевих жителів. Поселенці займалися не тільки військовою справою, а й хліборобством. Всі юридично-правові питання вирішували офіцери. За найменшу провину поселенців карали нагаями. В 50-і роки XIX ст. кількох чоловіків, які висловилися проти нестерпної муштри, жорстоко побили. Не витримавши знущань, поселенець Малинов у 1857 році покінчив життя самогубством. У 1857 році, на час ліквідації військових поселень, населення Арбузинки становило 2390 чоловік . За указами 1866-67 рр. жителі її були переведені на становище державних селян. Наділи одержали 1418 ревізьких душ. Було викуплено 13,6 тис. десятин землі . Поміщики та куркулі прирізали собі 2,4 тис. десятин общинної землі. Землевласникам Дауенгауеру, Окснеру належало по 1 тис. десятин, 12 куркулів мали по 50 – 70 десятин, а дехто й до 300. Колишні військові поселенці та солдати у відставці одержали землю в різних місцях. Бідняки стали довічними боржниками держави. З 13,6 тис. десятин общинної землі 11,2 тис. були податними. Селяни щорічно сплачували державі понад 10 тис. крб. Викупні недоїмки весь час зростали. В 80-і роки вони становили суми, які часто перевищували все, що заробляли селяни за рік, або навіть і за два .

Внаслідок класового розшарування дедалі більша кількість збіднілого селянства втрачала землю. В 1905 році близько 15 проц. господарств Арбузинки не мали її зовсім. Понад 60 проц. всіх придатних земельних угідь належало поміщикам і куркулям, які становили 10 проц. населення. 65 проц. жителів були малоземельними та безземельними. Піп Добрицький організував у селі кредитне товариство, пайовиками якого здебільшого були багатії. Товариство видавало невеликі кредити, відраховуючи з загальної суми 12 проц. на свою користь. Не маючи змоги обробити свої наділи, бідняки здавали їх в оренду, а самі наймалися до куркулів. Понад 30 чоловік працювали в сусідніх селах. Сільські пролетарі йшли на заробітки в міста Вознесенськ, Ольвіополь, Одесу. Дехто з них повертався в своє село на час косовиці.

 

Детальніше: Соціально-економічний портрет Арбузинського району 2017 рік

Опубліковано: Четвер, 01 березня 2018, 08:57
ВЕСЕЛИНІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА, ОБ'ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА Друк E-mail

ВЕСЕЛИНІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

ОБ'ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА

 

ІСТОРІЯ ВЕСЕЛИНОВОГО

           Веселинове – селище міського типу, розташоване на лівому березі річки Чичиклії (притока Південного Бугу), за 84 км від міста Миколаєва.

            Наприкінці ХVІІІ ст. землі по берегах Чичиклії царський уряд подарував полковнику Веселинову. Село, яке виникло тут, дістало назву - Веселинове. В другій половині ХІХ ст. його перейменували на Олександрівку ( за ім’ям дочки поміщика), наприкінці ХІХ ст. відновлено стару назву. До 1833 року Веселинове входило до складу Херсонського повіту Новоросійської губернії.

            Розвивалося село досить повільно. В 1859 році тут мешкало 30 кріпаків поміщика Веселинова. Вони обробляли панські землі, працювали в маєтку, будували         й ремонтували шляхи й мости. Крім хліборобства, селяни займалися скотарством і виноградарством.

            За реформою 1861 року веселинівські селяни одержали на ревізьку душу по 1,7 десятини землі. Викупні платежі були досить високими і нестача землі примушувала селян потрапляти в кабалу до поміщика та лихварів.

            З розвитком капіталізму відбувся інтенсивний процес класового розшарування села. 1887 року у Веселиновому з 33 селянських дворів 25 залишилося без землі, у 5-ти господарствах було лише 25 десятин, зате одне заможне мало 75 десятин, а 2 господарства місцевого духовенства – 240 десятин. 1896 року в селі налічувалося 117 жителів.

            Наприкінці ХІХ ст. веселинівські землі стали власністю баронеси Медем.

            В 1908 році почалося будівництво залізничної колії Одеса – Бахмач, що проходила через Веселинове і з’єднувала багатий хлібний край з центральними районами Росії і Чорноморськими портами. Залізницю було введено в дію 1914 року. На її спорудженні працювали поряд із зайшлими і місцеві селяни. Умови праці були надзвичайно тяжкими.

           У роки першої світової імперіалістичної війни 179 селянським господарствам з 220 належало 999,5 десятин, але й цю землю обробляти було нікому – 117 працездатних чоловіків мобілізували до царської армії. 41 господарство взагалі не мало землі. В селі тоді мешкало понад 800 чоловік. Дещо пожвавлював одноманітне життя селян, поштовий шлях Вознесенськ – Одеса. До 1913 року, коли відкрили земську однокласну школу на 30 місць, церковнопарафіяльна була єдиним навчальним закладом у селі.

               В січні 1918року в селі встановлено Радянську владу. З цього ж часу Веселинове стало волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії.

Детальніше: ВЕСЕЛИНІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА, ОБ'ЄДНАНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА

Опубліковано: Четвер, 01 березня 2018, 07:36
Соц-економ портрет Вітовського району за ІІ півріччя 2017 Друк E-mail

sign

ВІТОВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

пр. Богоявленський,306, м. Миколаїв, 54050, тел./факс: (0512) 60-02-54, тел.25-31-34

E-mail: vitovska@mk. gov.ua, www.vitovska. mk. gov. ua Код ЄДРПОУ 04056730

 

22.01.2018 № 261/01-15/5-18            На № ________________ від __________

                                                                                     Першому заступнику голови облдержадміністрації

                                                     Боню В.В.

З метою впорядкування і оновлення відомостей про райони, міста обласного значення та уніфікації їх представлення, надаємо соціально-економічний паспорт Вітовського району за ІІ півріччя 2017 року за відповідною формою (додається).

Додаток: 8 арк.

 

Заступник голови райдержадміністрації, виконувач функцій і повноважень голови райдержадміністрації                                                         Т.П.Коновалова

Бабич, 60-02-50

 

Соціально-економічний паспорт
Вітовського району Миколаївської області

 

Детальніше: Соц-економ портрет Вітовського району за ІІ півріччя 2017

Опубліковано: Середа, 28 лютого 2018, 08:01
Соціально-економічний портрет Вознесенського району (на 01.01.2018 р.) Друк E-mail

Соціально-економічний портрет Вознесенського району

(на 01.01.2018 р.)

 

Вознесенський район

1. Кількість жителів населеного пункту -9854

Діти до 15 р.,-1635           15-17 р. –267         від 22 р. – 7585

Вт. ч. до 7 р. –712         18-21 р.- 367

2. Структура населення за видами діяльності та професійними групами:

-         державні службовці - 26

-         науковці в усіх сферах знання - 30

-         фахівці у галузях промисловості - 32

-         фахівці у галузі сільського господарства - 215

-         фахівці у галузі освіти - 176

-         фахівці у галузі культури - 29

-         фахівці у галузі медицини - 31

-         фахівці-економісти - 14

-         фахівці-юристи - 17

-         технічні службовці - 73

-         робітники - 653

-         пенсіонери - 1994

-         домогосподарки - 1882

-         безробітні - 908

-         учні - 1024

-         студенти - 228

-            інші категорії - 2496

Детальніше: Соціально-економічний портрет Вознесенського району (на 01.01.2018 р.)

Опубліковано: Вівторок, 27 лютого 2018, 14:53
Культура міста Вознесенська Миколаївської області 2017 рік Друк E-mail

К У Л Ь Т У Р А

„Є.А.Кібрік в Україні”. До 111-річчя видатного художника

           21 лютого в музеї Є.А.Кібріка було відкрито виставку до 111-ї річниці з дня народження народного художника, лауреата Державної премії, академіка Євгенія Адольфовича Кібріка „Є.А.Кібрік в Україні”.

       На відкритті виставки були присутні шанувальники творчості великого митця – це бібліотекари міста, члени літературного об’єднання „Веселка”, художники, вчителі музичної школи та ЗОШ № 10, ветерани, мешканці м.Вознесенська. Привітала всіх зі святом чудовою мелодією М.Тарівердієва, вихованка музичної школи Марія Лєвенсон (кер.Тимофієва Ю.Л.).

         Виставка знайомить з творчими зв’язками Євгенія Адольфовича з такими видатними українськими художниками, як Данченко О.Г., Дерегус М.Г., Григор’єв С.О., Яблонська Т.Н., Якутович Г.В., Постель О.Б.

Особливе місце в експозиції займає лист Т.Н.Яблонської – народного художника України, Лауреата Державної премії ім.Тараса Шевченка, Героя України, який яскраво свідчить про щирі стосунки двох великих майстрів, які добре знали творчість одне одного, глибоко поважали той безперечний внесок їх праці в розвиток культури і прагнули підтримати, допомогати молодим художникам знайти свою власну дорогу у творчості.

         На виставці представлено живописні та графічні твори українських художників, а також архівні документи.

Запрошуємо всіх відвідати виставку „Є.А.Кібрік в Україні” в музеї Є.А.Кібріка. Музей працює щоденно, крім суботи, з 9.00 до 16.30.

Детальніше: Культура міста Вознесенська Миколаївської області 2017 рік

Опубліковано: Вівторок, 27 лютого 2018, 10:47
Соціально – економічний портрет міста Вознесенська Миколаївської області 2017 рік Друк E-mail

«Єднання зусиль громади для процвітання міста»

 

  ph1ph2

 

 

Соціально – економічний портрет

міста Вознесенська Миколаївської області

І. Головна сторінка

Адреса :   56500, Україна

Миколаївська область

м. Вознесенськ, пл. Центральна, 1

Тел. (05134) 4-25-70,

e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Код АМТЗ – 05134

Місто Вознесенськ   розташоване на півдні України в центрі Миколаївської області

map

 

Детальніше: Соціально – економічний портрет міста Вознесенська Миколаївської області 2017 рік

Опубліковано: Вівторок, 27 лютого 2018, 10:25
Фотогалерея Врадіївського району Миколаївської області за січень-грудень 2017 року Друк E-mail

Фотогалерея

Врадіївка – найбільше за чисельністю селище в Миколаївській області, яке в 2004 році зайняло ІІ місце в Україні, як населений пункт найкращого благоустрою та зразкового громадського порядку.

photogal 1

 

Детальніше: Фотогалерея Врадіївського району Миколаївської області за січень-грудень 2017 року

Опубліковано: Понеділок, 26 лютого 2018, 14:23
Соціокультурна карта міського населеного пункту м. Первомайськ (станом на 01.01 2018 р.) Друк E-mail

1. Загальна кількість населення 66753чол.

у тому числі:

  • до 17 років - 11431 чол.
  • у віці 18–60 років – 40643 чол.
  • понад 60 років – 14679 чол.

2. Площа населеного пункту - 25,13 км2

3. Вкажіть заклади культури, що є у Вашому населеному пункті (потрібне підкресліть):

  • бібліотеки;
  • театри;
  • філармонія;
  • концертні зали;
  • кінотеатри;
  • музеї; (філія обласного краєзнавчого музею)
  • картинна галерея;
  • історико-культурні заповідники;
  • клубні заклади;
  • цирк;
  • парки культури та відпочинку;
  • зоопарк;
  • інші _________________________________________________________

Детальніше: Соціокультурна карта міського населеного пункту м. Первомайськ (станом на 01.01 2018 р.)

Опубліковано: Понеділок, 26 лютого 2018, 07:48
Соціально-економічний паспорт Врадіївського району Миколаївської області за січень-грудень 2017 року Друк E-mail

Соціально-економічний паспорт
Врадіївського району Миколаївської області

за січень-грудень 2017 року

 

Врадіївка. Історична довідка

 

Територія нинішньої Врадіївки почалася заселятися в другій половині XVIII ст. Сюди в степи від поміщицького гніту втікали селяни з багатьох російських та українських губерній. Після звільнення земель від турецьких загарбників в 1787-1791 рр., поміж рік Південний Буг та Дністер почалося швидке їх освоєння. При підтримці вихідця з дворян відставного вахмістра Врадія на протязі декількох років, там де бере початок річка Баклаша, оселилось 60 сімей. За селом закріпилася назва Врадіївка (пізніше Велика Врадіївка). В 1802 році в 18 км від неї Врадій отримав спадщину у володіння 500 десятин землі та заснував село Малу Врадіївку. Населення Великої Враіївки швидко зростало за рахунок селян, що втікали з Правобережної та Лівобережної України, з центральних губерній Російської Імперії, а також переселенців з Молдавії. В 1806 році тут нараховувалось 118 дворів з населенням 446 чоловік. 
Велика Врадіївка входила в Балтський повіт Подільської губернії. Хоча тут були плодородні землі, тривалий час основним заняттям населення було скотарство, в особливості вівчарство. 
В 1820 році в селі, що тоді було волостним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії, проживало 1428 чоловік. 
З 1840 році Велика Врадіївка увійшла в число військових поселень. Під надзором вахмістрів жителі працювали на полях, займались ремеслами - теслярське, бондарне, ковальське, шиття. 
Після ліквідації в 1857 році військових поселень жителі Великої Врадіївки знову були віднесені до державних селян. До 1859 року тут нараховувалось 3016 жителів - в основному державних селян. Відповідно до закону від 24 листопада 1866 року, про поземельний устрій державних селян за врадіївчанами зберіглись всі землі, що знаходились у їх власності, та за що вони мали вносити в казну щорічну плату - так звану державну оброчну данину. На основі цього закону від 12 червня 1886 року земля перейшла в їх повну власність, та за що вони повинні були на протязі 44 років виплачувати викуп. 
Відміна кріпосного права прискорила розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві. Подальшому економічному розвитку сприяло будівництво в другій половині XIX ст. залізничної лінії Балта - Єлисаветград, що пройшла поблизу населеного пункту. Виникла станція Врадіївка. 
На початок XX ст. у Великій Врадіївці проживало 6957 чоловік. 
Перша земельна школа на 45 місць відкрилася в 1886 році. З часом відкрилася міністерське двокласне училище. Почала працювати церковноприходська однокласна школа. В цих навчальних закладах в 1897 році навчалось 140 дітей. В 1890 році теслярські та ковальські вироби представлялись на сільськогосподарській виставці в Херсоні. В 1911 році у Великій Врадіївці відкрилась метрологічна станція.

Навесні 1920 року,  коли над Вітчизною  знову нависла небезпека  з боку панської Польщі і Врангеля,  багато молодих хлопців  Врадіївщини вступили  в ряди  одеських комуністичних загонів, які відправлялися на фронт.

У березні 1923 року  Врадіївка стала районним центром. Масова колективізація у Врадіївському районі розпочалася у 1930 році. Селяни організували колгоспи „Правда”, імені Крупської, „Соцперебудова”, „Шлях хлібороба”. На той час в артілі вступило 80 відсотків  селян.

У перші дні Великої Вітчизняної Війни  понад 700  жителів Врадівївки  пішли на захист батьківщини.  6 серпня 1941 року о 22  годині німецькі  війська  разом з румунськими  захопили  Врадіївку,  а за декілька днів і всі  села району.  У середу, 29 березня 1944 року о 22 годині  частини п’ятого кавалерійського полку і Другого Українського  фронту звільнили Врадіївку,   цими ж днями було звільнено і  всі села району.

Більше 2500  земляків віддали за досягнення миру своє життя.  Серед них 11 Героїв Радянського Союзу,  4 повних кавалери  ордена Слави.

 

Детальніше: Соціально-економічний паспорт Врадіївського району Миколаївської області за січень-грудень 2017...

Опубліковано: П'ятниця, 23 лютого 2018, 13:16